ОПИТУВАННЯ

За минулі роки в українських школярів з’явилися нові предмети, яких не було в розкладі наших батьків. Нині діти з другого класу вивчають інформатику, ознайомлюються про права та обов’язки дитини, дізнаються про культурні відмінності на уроках етики  та правознавства. Час спливає дуже швидко, змінюємось ми самі і  світ навколо нас. Можливо, вже у наших дітей з’являться зовсім інші, не відомі нам предмети. Було б цікаво прочитати, які предмети сучасні діти запропонують увести до шкільної програми. Тому ми запитали про це учнів старшої школи

Кор.: Який предмет ви хотіли би увести до шкільної програми?

Ось такі цікаві відповіді ми отримали від старшокласників. Чекаємо на ваші думки з цього приводу.

«А чи боялися учителі своїх учителів?»

Шкільні роки…Скільки написано і сказано вже було на цю тему. Цікаво, чому в одних людей розмова про школу викликає посмішку та приємні спогади про друзів, навчання та безтурботні дитячі роки, а інші, щойно отримавши атестат, намагаються не згадувати шкільні роки і ніколи не навідуються до своєї альма-матер? Можна зануритись у поглиблене вивчення психології стосунків в шкільних стінах між учнями, між учнями та вчителями, чи особистості в колективі.

Але давайте поговоримо про страх. Усім нам, я гадаю, відоме почуття страху перед контрольною або перед уроком, якщо ми до нього не готові. А можливо, ми боїмось самого вчителя? Чи сорому, який доведеться пережити через приниження перед друзями? Зверніть увагу на закономірнісь: тобі важче дається предмет, з викладачем якого ти не можеш знайти спільної мови. І знову запитання – страх чи протест?       

Отже, дайте розглянемо «шкільний період» в розрізі стосунків учня та вчителя, але учнями цього разу будуть наші вчителі. Я опитала декількох вчителів нашої школи на тему:  «Чи були у Вас вчителі, яких ви боялись?»

Ось що прозвучало у відповідь:
1) Рудніцький О.П.: «Так, боявся директора, який викладав у нас алгебру та геометрію. Якщо щось накоїв – доводилось йти «на килимок» до нього. А якщо хтось з учнів  не знав правила, то директор наспівував: «Туман яром, туман долиною…» Усі боялися того «туману»».              

2) МиськоТ.О.: «Ні, я нікого не боялась. Мій тато працював у школі, тому я почувалась захищеною і ніколи не відчувала страху».  

              .
3) Савель І.С.: «Так, боялась вчительку, яка фарбувала очі зеленкою. Це дійсно було жахливо. Її боялась не лише я.»         

     4) Бережна Г.Н.: «Ні, не боялась…Можливо, у молодшій школі, але я тоді була маленькою дівчинкою, а діти частенько чогось чи когось бояться».

5) Лізнюк Л.І.: «Ні, не боялась. Були, звичайно, предмети, які я не любила. Це ж нормально. Але ось страх учня перед вчителем –  це, я вважаю, зовсім не нормально. Можна хвилюватись за оцінки чи боятись «провалу» біля дошки, але ж не вчителя».  

    6) Франчук М.І.: «Так, боялась. Боялась принижень учителя фізкультури. І не тільки я –  усі дівчатка. А ще вчителя математики. Може, тому й не знала цього предмету».

                
7) Мейко Л.Б.: «Ні, я ніколи не боялась учителів. Я змалечку була комунікабельною дитиною і гарно вчилась. А ще, мене ніколи батьки не сварили за оцінки,  тому і страх «двійки»  також мене оминув. А як учитель, скажу, що боятись нікого не потрібно. Лише будьте чесні з собою та іншими, й ви завжди порозумієтесь і з своїми однокласниками і з вчителями. І нікого боятись не буде потреби». 

Сподіваюсь, що Вам сподобалось це невеличке опитування. Хочу зазначити, що взаємна повага та розуміння творять дива! Миру Вам усім. До зустрічі на шпальтах «Шкільної пори».

ЗА ЩО МИ ЛЮБИМО ШКОЛУ?

 Хто такий патріот?

            Члени нашої редакційної колегії дійшли до висновку, що патріотизм учня виявляється у його ставленні  до своєї школи - місця, де він проводить більшу частину свого часу.

            “За що ж можна любити НВК №17?”- саме з таким питанням ми звернулися до 150 учнів нашої школи. Результати опитування ми узагальнили в таблиці.

            Отже, за що ж ми любимо навчально-виховний комплекс №17:

ВІРУС ОЧИМА ДІТЕЙ

Що таке вірус? Всі ми знаємо, що багато хвороб спричинено саме цим загадковим мікроскопічним живим організмом. Учні також розмірковують про це, тому й зобразили те, як вони їх бачать.

Коли ми хворіємо

Осінь - чарівна пора року, однак вона таїть у собі досить багато небезпек. Вони виявляються у затяжних дощах, нестійкій температурі повітря, що несуть шкоду нашому організму. Восени віруси нас часто підстерігають. Але нам потрібно  берегти своє здоров'я, бо, як кажуть, «у здоровому тілі – здоровий  дух».

     

Мало хто з учнів може похвалитись тим, що не хворів упродовж всього навчального року, Я певна, що  кожен учень нашої школи хоч раз у житті пропускав заняття через хворобу. Та хвороба -  це завжди ціла подія. І не тільки тому, що щось не так зі здоров'ям. Хвороба - це зміна звичок, режиму дня тощо. Давайте будемо відверті:  це спосіб відпочити від буденних справ для одних, можливість доробити всі необхідні  справи для інших, а для декого -  безліч вільного часу.

А що ж думають з цього приводу наші учні? Провівши невеличке опитування, можу сказати, що в більшості випадків думки розходяться, для одних - це спосіб хоч на тиждень забути про домашнє завдання та доволі насолоджуватись життям, лежачи на дивані з чашкою малинового чаю. Для інших, хвороба - не привід розслаблятись, навіть з температурою вони пам'ятатимуть про теореми з геометрії та закони  фізики, й ні в якому разі не забуватимуть про домашнє завдання. 

      Та на що ж витрачають школярі час, подарований їм хворобою?  Виявляється, що учні середньої та старшої школи проводять час в компанії комп'ютера і телевізора, за переглядом художніх фільмів та у спілкуванні в соціальних мережах. Але й трапляються такі діти, що надають перевагу книзі замість електроніки. Також хвороба-  це можливість відкрити у собі нові незвичайні здібності!  Хтось навчився в’язати, хтось - готувати нові страви, а хтось  надає перевагу віддаватися у полон хворобі.

         Хочеться побажати всім учням менше хворіти і не пропускати заняття.                             Аліна Молдаван

Цікаво дізнатися, що полюбляють робити 
на канікулах учні 1-6 класів

 Кореспонденти  газети “Шпора” провели опитування серед учнів 1-6 класів, щоб визначити коло смаків та уподобань наших молодших товаришів. Питання звучало прозаїчно: “Що ти любиш робити під час літніх канікул?” Результати ми узагальнили у таблиці: